Кіокушинкай
карате.

1. Учні повинні вклонитися і сказати: «Осу» перед входом в будівлю школи, а також перед спортивним залом. Вони кланяються і говорять «Осу», при вході в зал, повернувшись до передньої частини залу (зона «Шіндзен»), а також можуть вітати додатковим поклоном учнів, які перебувають в залі.

2. Учні зобов’язані вчасно приходити на тренування. Той, хто спізнився повинен поклонитися, сказати «Осу», потім сісти на коліна (Сейдза), закрити очі, опустити голову (Мокусо) і чекати дозволу приєднатися до решти. Отримавши дозвіл приступити до тренування, потрібно поклонитися, сказати «Осу» або «Сіцурей Сімас» («вибачте за турботу»). Потім встати та зайняти положення позаду групи й пам’ятати про те, що не можна проходити перед іншими учнями, і тим більше тих, хто вище за рівнем.

3. Учні повинні стежити за своєю формою: доги, щитками, рукавичками і т. д. Все це потрібно утримувати в чистоті та порядку і закликати до порядку інших. Дозволяється приходити на тренування тільки в чистому білому доги. Офіційна емблема кіокушин повинна знаходитися зліва на рівні грудей. Не дозволяється займатися в порваній формі. Неохайний зовнішній вигляд говорить про зневажливе ставлення до оточення і Доджо.

4. Не поправляйте форму і не знімайте нічого під час тренувань без відповідного на те дозволу. Поправляти доги потрібно швидко, повернувшись до тильної сторони залу.

5. Потрібно поважати всіх старших за віком і рангом. Коли хтось із володарів чорного поясу або старших учнів входить в зал, потрібно встати та вимовити «Осу».

6. До того, як звернутися або привітати старшого за рангом учня або інструктора, необхідно сказати «Осу» і поклонитися в їхній бік. Те ж саме необхідно зробити при прощанні. Ці правила повинні дотримуватися і поза Доджо. Якщо незрозуміло, який пояс в іншого учня, потрібно вітати його як старшого.

7. При зустрічі потрібно тиснути не одну, а дві руки та говорити «Осу». Цим ви висловлюєте більшу довіру людині. Поза Доджо вітайте один одного так само, особливо старших за рангом.

8. Учні повинні негайно виконувати всі команди та прохання інструктора або старшого за рангом, при цьому потрібно голосно відповісти «Осу». Млява або байдужа відповідь вважається нечемною.

9. Під час тренувань кожен повинен сконцентрувати всю увагу на техніці виконання вправ, а не дивитися по сторонах і думати про сторонні речі. Учні повинні поважати та цінувати своїх тренерів і один одного. Не починайте тренуватися карате Кіокушинкай, не маючи серйозного ставлення до нього.

10. Під час тренувань учням іноді дозволяється сісти та розслабитися, що означає відпочити від позиції «Сейдза» і сісти в позицію «Андза» (вільно). Але при цьому забороняється розмовляти, соватися на місці та заважати продовженню занять.

11. Не можна залишати тренування, поки не пролунав на це відповідний дозвіл. Якщо вам терміново потрібно вийти із залу, ввічливо поясніть причину свого відходу інструктору.

12. Щоб уникнути можливих травм під час занять, учням не слід надягати прикраси, годинники або мати при собі гострих і різальних предметів. Допускається носити окуляри, однак під час куміте їх слід знімати або користуватися контактними лінзами. Крім того під час куміте необхідно одягати щитки, рукавички, захист на груди та пах.

13. Спортивний зал є шанованим місцем, тому учні не повинні носити головні убори та лихословити в стінах школи. Забороняється також палити, жувати жуйку та вживати будь-які напої. Не можна заходити в зал у взутті.

14. Всі учні беруть участь у прибиранні залу після занять. Вони повинні дотримувати зал в чистоті та приходити сюди, як в особливе, шановане місце.

15. Кожен повинен підтримувати атмосферу братства в Доджо, не можна затьмарювати його негідною егоїстичною або образливою поведінкою. У бою необхідно утримуватися від негативних емоцій, оскільки такі почуття призводять до підвищеного травматизму.

16. Не допускаються плітки та образливі зауваження на адресу учнів, а також на адресу інших видів східних єдиноборств.

17. Якщо ви прийняли рішення брати участь в змаганнях, необхідно перед подачею заявки попередньо узгодити свою участь з Сенсеєм.

18. Той, хто хоче відвідати інші школи кіокушин повинен спочатку отримати дозвіл Сенсея. Учням, які хочуть тренуватися в школах-філіях кіокушин, необхідно мати чинну членську картку IKO і рекомендаційний лист від Сенсея. Там вони повинні проявляти вищу повагу, етикет і смиренність стосовно інструкторів та учнів.

19. В будь-якій ситуації необхідно поводитися гідно, що б ваша поведінка не завдала шкоди репутації IKO Кіокушинкай. Учням заборонено застосовувати техніку карате для заподіяння цілеспрямованої шкоди іншій людині, за винятком тих випадків, коли вашому життю або життю ваших близьких загрожує реальна небезпека.

20. Учні повинні поводитися ввічливо та врівноважено, бути стриманими, розсудливими й етичними у всіх ситуаціях.

Народився Масутацу Ояма (справжнє ім’я Енг і Чой) 27 липня 1923 року, у провінції Південної Кореї. Бойовими мистецтвами Ояма почав займатися в доволі пізньому віці, з 9 років. У віці 15 років він поїхав в Японію, де вступив до авіаційного училища, щоб стати подібним до героя його часу, першого льотчика-винищувача з Кореї. Вижити в тих нелегких умовах у його віці виявилося важче ніж він розраховував. Тим більше корейці, що навчалися в льотних училищах Японії, були на правах чужих.

Не дивлячись на важкий період його життя, Ояма продовжував займатися дзюдо та боксом. Одного разу він помітив студентів, що навчаються Окінава Карате. Це зацікавило його і він поїхав в доджо Гічін Фунакоші в Університеті Такушоку, де вивчав на сьогодні відоме, як Шотокан карате.

Прогрес Масутацу Ояма у тренуваннях був таким, що до 17 років він став другим дан, а до моменту вступу на службу в Імперську Армію Японії, у 20-річному віці, отримав четвертий дан. У цей час він також серйозно зацікавився дзюдо і прогрес в цьому виді бойового мистецтва був не менш дивовижним. До моменту завершення тренувань по дзюдо, Ояма, менше ніж за чотири роки, дійшов до четвертого дана в дзюдо.

Становлення майстра

Після поразки Японії у Другій Світовій Війні, Масутацо Ояма впав у відчай та депресію і майже закинув тренування. На щастя для нас, Со Ней Чу увійшов в його життя.

У той час майстер Со, кореєць, земляк Оями, що жив у Японії, був одним з найкращих майстрів Годзю Рю. Він був відомий своєю фізичною та духовною силою. Саме він заохочував Масутацо Ояму присвятити життя Шляху Воїна. Він запропонував Оямі усамітнитися від суспільства і протягом 3 років займатися тренуванням духу та тіла.

У віці 23-х років Масутацо Ояма зустрів Ейджи Йошикаву, автора роману «Мусаші», заснованого на житті та діяльності найбільш відомого Самурая Японії. І роман, і автор допомогли Масутацо Оямі глибше зрозуміти кодекс Самурая — Бушидо і його сенс.

У той рік Ояма відправився на гору Мінобу у Префектурі Чиба, де Мусаші заснував свій стиль бою на мечах Ніто-Рю. Ояма думав, що це буде відповідним місцем, щоб почати суворі тренування. Посеред речей, що він взяв із собою, була копія книги Йошикави. Студент на ім’я Яширо пішов з ним.

Вони тяжко переносили самотність і після 6 місяців тренування Яширо таємно втік вночі, що відбилося на Оямі. Його бажання повернутися в суспільство стало ще сильнішим. Со Ней Чу навівши багато прикладів переконав Ояму продовжити тренування. Він прийняв рішення стати найсильнішим каратистом Японії.

Незабаром, людина, що постачала Оямі засоби для проживання, повідомила його, що не здатна більше підтримувати Ояму та після чотирнадцяти місяців він був змушений закінчити своє усамітнення. Через кілька місяців, у 1947 році, Мас Ояма виграв Всеяпонський турнір з карате, перший, після Другої Світової війни. Однак він все ще відчував в душі пустоту через те, що не зміг провести 3 роки в усамітненні. Тоді Ояма вирішив повністю присвятити все своє життя карате. Він почав знову тренуватися. Для свого духовного підйому Ояма обрав місце на горі Кійозумі, також у префектурі Чіба. Його тренування стали фантастичними по навантаженнях — щодня по 12 годин без перерви.

Стоячи під холодними струменями водоспадів, кидаючи річкове каміння руками, використовуючи дерева як маківару, здійснюючи сотні відтискань, він загартовував своє тіло. Кожного дня включав вивчення наукових праць класиків Бойових мистецтв, Дзен та філософії. Після вісімнадцяти місяців він завершив усамітнення впевненим у собі та здатним повністю себе контролювати.

У період недовгої, але плідної аскези в горах, Ояма жив по суворо розробленому режиму, який нерідко фігурував у біографіях майстра і служить повчанням легковажним учням:

4:00— підйом. Медитація із закритими очима — 10 хв. Біг підтюпцем по горах — 2 години.

7:00 — приготування їжі.

8:00 — трапеза, що поєднує сніданок та обід.

9:00 — початок тренувань. Десять разів виконати комплекс з п’яти вправ: підняти 20 раз шестидесяти кілограмову штангу; відтиснутися на пальцях 20 разів; відтиснутися в стійці на руках 20 разів; підтягнутися на перекладині 20 разів; нанести по 20 ударів кулаком справа і зліва в маківару.

Після виконання кожного комплексу зробити дихальні вправи та негайно приступати до наступного комплексу, відпочинок до 11:00.

11:00 — виконання ката. При цьому щоденно виконувати по 100 разів яку-небудь одну ката. Наприклад: в перший день Хейан-1, в другий Хейан-2 і т. д., доки не будуть виконані усі п’ять комплексів Хейан, а потім виконувати їх у зворотному порядку. Те саме проробити з іншими ката.

14:00 — підняття важких предметів. Підняти шестидесяти кілограмову штангу 20 разів, потім поступово нарощувати навантажування. Зробити 1000 відтискань: 200 разів на двох пальцях, 200 разів на трьох пальцях, 200 разів на чотирьох пальцях, 400 разів на п’яти пальцях. Перед кожним комплексом робити невелику перерву. Інколи для різноманітності робити 1000 віджимань на кулаках з перервою після 500.

15:00 — розробка прийомів спарингу; вправи з маківарою; лазіння по канату; вправи для м’язів черевного пресу — 200 разів; розбивання каменів.

17:00 — приготування їжі. Вечеря.

18:00 — медитація та відхід до сну.

На додаток до цього розпорядку зауважимо, що багато подвижників та ентузіастів кемпо дотримувалися подібного розпорядку дня не рік і не два, а двадцять, тридцять років, або протягом всього життя.

Показові бої

Проте для майстра, який вирішив кинути виклик найбільшим школам та впровадити нову методику навчання карате, однієї перемоги на чемпіонаті було недостатньо. Ояма, бувши людиною цілком сучасного складу, швидко зрозумів, що допомогти йому в такому сміливому починанні зможе тільки гучна реклама. З властивою йому цілеспрямованістю, він зайнявся підготовкою грандіозної рекламної кампанії, відточуючи суто трюкові номери.

У 1949 р. він оселився в хатині біля міської бойні та провів там сім місяців, вивчаючи звички тварин. Він розробив новий спосіб забою биків голими руками, навчившись відрубувати тваринам роги під корінь ударом «рука-меч».

У 1950 році засновник (Sosai) Мас Ояма почав демонструвати свою силу борючись із биками. Усього він боровся з 52 биками, три з яких були вбиті, а 49-ти бикам він обрубав роги ударом руки «шуто». Не варто говорити про те, що йому це було легко зробити. Ояма любив згадувати про свою першу спробу, що закінчилась лише тим, що він тільки розлютив бика. У 1957 році в Мексиці, у віці 34 років, Ояма був на межі смерті, після того, як бик рогом пропоров його. Проте, він зумів звалити бика і відрубати йому ріг. Ояма був прикутий до ліжка протягом 6 місяців, відновлюючись від зазвичай смертельної рани. Товариство захисту тварин Японії виступило з протестом проти боїв Оями з тваринами, після того як Ояма оголосив про намір провести бої з тигром і ведмедем, хоча бики, вбиті Оямою, були призначені для бійні.

У 1952 році Ояма відправився в гастрольну поїздку Сполученими Штатами, де справив фурор і привів у цілковите збентеження публіку, демонструючи надлюдські номери. Справді, як повинні були реагувати американські глядачі, коли заїжджий майстер колов, ніби порцелянові, величезні брукові камені, зносив шийки пивних пляшок і пляшки при цьому не падали, бив себе молотком по кісточках пальців, пробивав руками та ногами товстелезні дошки, покладену в п’ятнадцять-двадцять шарів черепицю та три-чотири цеглини, що лежали одна на одній?

Ояма подорожував Сполученими Штатами протягом року, демонструючи свою майстерність карате наживо і по національному телебаченні. Протягом наступних років, Ояма викликав на поєдинок майстрів різних бойових мистецтв, в тому числі й боксерів, і провів 270 поєдинків з різними бійцями. Більшість бійців була подолана одним ударом! Боротьба ніколи не тривала більш як три раунди й дуже рідко тривала більше декількох секунд. Його принцип боротьби був простий: він зближався із суперником і завдавав удару, в результаті якого суперник отримував перелом. Якщо суперник блокував удар, то блок був зім’ятий або розбитий. Якщо суперник не блокував атаку, то ребра були зламані. Ояма став відомим як «Рука Господа» (Godhand), як живий прояв принципу японських воїнів «Один удар – смерть». Це було справжньою метою техніки карате. Хитромудра техніка ніг і складні прийоми були вторинні (хоча застосовувалися їм вельми ефективно).

Кіокушинкай

У 1953 році, Мас Ояма відкрив свій перший доджо в Меджіро в місті Токіо. У 1956 році, перший постійний доджо був відкритий в колишній студії балету за територією Університету Ріккіо, в 500 метрах від нинішнього Японського центрального Хонбу Доджо. До 1957 року було 700 членів, попри велику кількість тих, що не витримали важких виснажливих тренувань. Практики інших стилів приїжджали в доджо Мас Оями, щоб навчитися тут повноконтактній боротьбі. Один з перших інструкторів, Кенджі Като, говорив новоприбулим фахівцям інших стилів, щоб ті дотримувалися своєї техніки та навчалися тим прийомам і методам, які «були б хорошими в реальній боротьбі». Це і було те карате, яке розвивав Мас Ояма.

Він брав методи та прийоми з усіх бойових мистецтв і не обмежував себе одним карате. Члени доджо Оями серйозно підходили до вивчення бойових прийомів, вбачаючи в цьому перш за все мистецтво ведення бою. Невеликі обмеження були введені під час проведення куміте – удари в голову наносилися відкритою долонею або кісточками кулака, обгорнутими рушником. Захвати, кидки та удари в пах були дозволені. Раунди куміте тривали до оголошення повної поразки. Травми були звичайним явищем і відсів учнів був дуже високий (понад 90%). Учні не мали ніяких поступок незалежно від їх офіційного посадового статусу, кожен отримував те, що заслужив. Тепер нарешті можна було подумати про відкриття власної школи. Ояма приступив до створення нової школи карате – Кіокушинкай (Товариство абсолютної істини), відкрито протиставивши її всім уже наявним напрямкам і стилям кемпо.

Світовий центр школи Мас Оями був офіційно відкритий в червні 1964 року, і було прийнято назву Кіокушин, що має значення – «Остаточна істина». З того часу, Кіокушин поширився по більше ніж у 120 країнах світу, і на цей час, зареєстрованих членів ІКО понад 12 мільйонів, тобто це одна з найбільших організацій Бойових мистецтв у світі. Серед відомих всім людей, зі світу Кіокушин: Шон Коннері – Почесний перший дан (shodan), Дольф Лундгрен – третій дан (sandan) – Чемпіон Австралії у важкій вазі, Президент ПАР Нельсон Мандела – Почесний восьмий дан (hachidan), австралійський прем’єр-міністр Джон Говард – Почесний п’ятий дан (godan), якому чорний пояс був вручений при офіційному відкритті Кіокушин доджо в Сіднеї в червні 1988 року.

Але що це – тріумф нового вчення? Ні, скоріш оптимальна реалізація всієї спадщини кемпо, безсмертних заповітів старих майстрів. Сам Ояма не приховував еклектичної спрямованості своєї школи. Відмовившись від догматичних установок традиційних бойових мистецтв і, перш за все, від вузько сектантського підходу, він зробив генеральну ревізію всіх видів єдиноборств без зброї та зі зброєю з метою відібрати необхідні для своєї системи елементи. Всі вони в комплексі були покликані забезпечити вимоги школи: силу, стійкість, ефективність.

Ояма ввів безліч нових, запозичених та винайдених комбінацій в тактику вільного спарингу (дзю-куміте), тим самим, безперечно, поповнивши арсенал карате. Хоча в його розробках ми й не знайдемо стрункої системи, пов’язаної з філософськими та космогонічними моделями, якою могли похвалитися старі континентальні школи. В області філософії Ояма йде шляхом традиційних навчань. Вивчивши праці Такуана, Міямото Мусасі й інших майстрів минулого, він розвиває їх ідеї про злиття людини з Всесвітом, про перетворення духу-розуму в Порожнечу за допомогою практики Дзен. Прагнучи подолати розрив між абстрактними побудовами логіки Дзен і реальністю сучасного життя, він підкреслює інтровертну сутність самопізнання: Ніщо в Дзен не протиставляється існуванню. Це не є відносне Ніщо. Прийти до нього можна лише подолавши антиномії життя-смерть і перемога-поразка. Значну роль Ояма відводить тривалій медитації сидячи – дзадзен, та короткочасній медитації з закритими очима, що передує тренуванню та закінчує його – мокусо. І все ж головне в системі Ояма, що знаходить відгук в серцях мільйонів, це не суха теорія, не медитація і не розучування цілком стандартних ката, а практична віддача, максимальна ефективність.

Для своїх учнів Ояма розробив цілий каскад запаморочливих трюків, що втілюють вищі досягнення карате на фізичному рівні:

• пробивання підвішеного на двох нитках листа тонкого рисового паперу ударами кулака і пальців руки;

• розколювання підвішеної на мотузці дошки (або цегли) ударами кулака, ліктя, ребром долоні, ребром стопи та передньою частиною стопи з положення стоячи на землі або в стрибку;

• розколювання декількох дюймових дощок у руках двох асистентів усіма можливими ударами рук та ніг, в тому числі й в стрибку на висоті близько двох метрів;

• розколювання плаваючої в бочці з водою дюймової дошки;

• розколювання руками, ногами та головою до двадцяти шарів черепиці;

• розколювання ударом «рука-меч» або «залізний молот» трьох покладених одна на одну цеглин;

• розколювання ударом «рука-меч» трьох покладених одна на одну цеглин з проміжками крижаних плит товщиною в три дюйми кожна;

• пробивання рукою і ногою крижаної брили;

• розколювання масивних каменів підставою ребра долоні;

• відрубування шийки пляшки, що стоїть;

• проникнення ударом «рука-спис» у щільно зв’язаний пучок бамбукових прутів;

• пронизуючий удар «рука-спис» крізь підвішену тушу корови.

Всі описані дії відносяться, відповідно, до категорії позитивних (Ян), втілюючи принцип активного нападу. Не менш важливе місце в демонстраційній програмі Кіокушинкай займають і номери, що розкривають дивовижну здатність організму до пасивного опору і належать до категорії негативних (Інь). Наприклад, палиця товщиною два дюйми ламається при ударі об голову, спину, груди, руки або ноги людини, що спокійно стоїть. Або таке: людина лягає спиною на набиту цвяхами дошку, на груди їй кладуть гранітний валун вагою не менше 50 кілограмів, який потім розбивають ударом кувалди. Навдивовижу. Втім, ще більш неймовірні трюки демонструють індійські йоги-факіри або китайські майстри ціґун.

Силові номери в Кіокушинкай поєднуються зі всілякими пробами на швидкість, чіткість і точність.

Тут слід згадати гасіння свічки на відстані різними ударами рук і ніг, розрубування ребром долоні сірникової коробки з тонкої фанери, висмикування паперового листа з-під пачки сигарет, склянки або сигарети, що стоїть; струшування попелу з запаленої сигарети в зубах партнера ударом ноги й тому подібні фокуси, розраховані на видовищний ефект.

Однак, Ояма приваблював прихильників не тільки цирковими виставами. Він особисто тренував спортсменів з багатьох країн, подорожував по всьому світу з лекціями та показовими виступами.

Його перу належить чимало книг, брошур, технічних посібників і розробок. На його замовлення знято безліч рекламних фільмів – документальних і художніх. Але що особливо важливо – його вихованці перемагають на чемпіонатах. І не випадково, його школа Кіокушинкай не входить у всеяпонську федерацію карате. Протиставивши їй свою Всесвітню федерацію, Ояма йшов своїм шляхом.

Сумно, але у квітні 1994 року в 70-ти річному віці засновник Кіокушин карате Мас Ояма помер від раку легень, хоча не був курцем.

1. Повага — Сонте

Шанобливе ставлення до людей і речей, це — перший обов’язок каратиста.

2. Честь — Мейе

Суворе дотримання моральних принципів і вірність ідеалу поведінки, гідної поваги.

3. Щирість — Макото

Якість притаманна тому, хто не приховує своїх почуттів і думок і вміє бути самим собою.

4. Сумлінність — Тюдзіцу

Почуття обов’язку і необхідність сумлінно виконувати свої обіцянки та взяті на себе зобов’язання — нероздільні.

5. Доброта — Сінсецу

Доброта — одна з ознак сили та хоробрості, відмінна риса людинолюбства, що змушує з повагою ставитися до людського життя.

6. Скромність — Кьокен

Це вміння бути скромним, позбавленим зверхності та пихи.

7. Порядність — Седзікі

Неухильне дотримання своїх зобов’язань дозволяє безпомилково приймати справедливі та правильні рішення.

8. Доблесть — Юкі

Сила духу, перед якою відступає небезпека і біль. Хоробрість, мужність і особливо, воля до перемоги — складові цієї якості.

9. Самовладання — Дзісей

Це основна якість каратиста, що обумовлює його ефективність, Кодекс честі та філософія карате спрямовані на набуття та розвиток цієї якості.

10. У карате не нападають першими — Карате ні сен те насі

Каратист не повинен бути агресивним і жорстоким і ніколи не може бути ініціатором конфліктних ситуацій. Він повинен застосовувати свої знання та вміння тільки для самозахисту.

ОСУ!

1. Час поєдинку:

а) чоловіки.
Переважно час однієї зустрічі — три хвилини від першого до заключного кола. Додатковий раунд дві хвилини та всього може бути до двох доданих раундів.

Тільки в першому і другому колах, якщо переможець не може бути визначений за вагою, має бути двохвилинне заключне додавання часу. Від півфіналу, в разі нічиєї, в порядку критеріїв рішення першим є кількість зламаних дощок, і якщо число дощок однакове, то застосовується критерій рішення по вазі. Якщо все ще рішення не може бути прийнято, дається двохвилинне заключне додавання часу.

б) жінки.
Переважно час однієї зустрічі — дві хвилини від першого до заключного кола. Доданий час — 2 хвилини та може бути до двох додаткових раундів. Якщо все ще ніяке рішення не може бути прийнято, застосовується критерій рішення по вазі. Якщо немає різниці у вазі, буде заключне додавання часу дві хвилини.

2. Перемога надається учаснику:

а) якщо він здобув чисту перемогу IPPON,

б) якщо він переміг рішенням HANTEI (включаючи WAZA-ARI — пів перемоги),

в) якщо його супротивника звинуватили в порушеннях правил або чий противник був дискваліфікований.

3. Учасники входять на татамі з протилежних сторін і підходять до двох ліній, червоними та білими, відповідно в центрі татамі, приймають положення FUDODACHI, дивлячись у фронт. Дивлячись на них від фронту (офіційні особи змагань), учасник АКА (червоний) — повинен стояти на лівій стороні (той, порядковий номер якого є меншим), і учасник SHIR0 (білий) повинен бути на правому боці (той, порядковий номер якого є більшим).

4. Бій починається з команди Головного Рефері HAJIME і закінчується його ж командою УАМЕ.

5. При будь-якому нещасному випадку протягом бою, Головний Рефері може зупинити бій.

6. Коли Головний Рефері подає знак зупинки часу, бій повинен зупинитися на мить, і коли він командує ZOKKOU (продовжувати), бій повинен початися знову.

IPPON-GACHI (чиста перемога)

Наступні дії будуть оцінені як IPPON-GACHI:

a) удар рукою TSUKI, удар ногою KERI, і удар ліктя HIJI UCHI або будь-яка інша техніка, виключаючи заборонені дії, яка енергійно звалює супротивника протягом більше ніж трьох секунд,

б) якщо противник втратив бажання до боротьби протягом більше ніж трьох секунд,

в) коли отримано два WAZA-ARI (пів перемоги), яке закінчується одним IPPON (чиста перемога).

WAZA-ARI (пів перемоги)

Наступні дії будуть оцінені як WAZA-ARI:

а) коли удар рукою TSUKI, удар ногою KERI, удар ліктя HIJI UCHI, і т. д., виключаючи заборонені дії, звалює супротивника протягом менше ніж трьох секунд, але він встає і відновлює боротьбу,

б) якщо противник втратив бажання до боротьби, але боротьба продовжилася в межах трьох секунд,

в) якщо противник отримав настільке велике пошкодження, що він дратується, але не падає,

г) коли добре зосереджений GEDAN TSUKI (спадний удар) виконується негайно в хорошому виборі часу, після будь-якої посадки противника з вибиванням ніг ASHI-BARAI, або при ухиленні від DOMAWASHI-KAITEN-GERI (удар ногою з кульбітом) противника.

Критерії HANTEI (рішення)

Рішення HANTEI застосовується:

а) у разі, якщо немає ні IPPON, ні дискваліфікації, що підтримане рішення трьома або більше з цих п’яти рефері (один Головний Рефері, чотири кутових рефері) є дійсним,

б) у разі, якщо в одного з бійців є WAZA-ARI, це буде першим пріоритетом у прийнятті рішення,

в) у разі відсутності WAZA-ARI, кількість нанесеного збитку буде привілеєм в рішенні,

г) у разі відсутності шкоди, кількість ударів, включаючи YUKO-DA (ефективні удари, але недостатні для того, щоб бути WAZA-ARI), будуть критерієм для рішення,

д) у разі тієї ж самої кількості дій, включаючи YUKO-DA, рефері повинні дати перемогу бійцю, який більш активний або більш агресивний в боротьбі (це застосовується до заключного продовження часу, де переможець повинен бути визначений однозначно),

е) якщо CHUI (зауваження) або GENTEN (попередження) дається будь-якому з учасників, рефері повинні слідувати критеріям, зазначеним у розділі «Суддівські Критерії».

JOGAI (крок поза області бою)

Наступні дії будуть оцінені як JOGAI:

a) якщо будь-який з бійців виходить за лінію татамі повністю обома ногами, це буде оцінено як JOGAI

б) JOGAI буде завершено командою Головного Рефері YАМЕ. HANSOKU (порушення)

Наступні дії вважаються як HANSOKU (порушення):

a) атака рукою або ліктем по обличчю противника або шиї (навіть невеликий контакт може скінчитися HANSOKU, однак, слабкий дотик до обличчя дозволяється),

б) KINTEKI-GERI (удар в пах),

в) ZU-TSUKI (удар головою),

г) TSUKAMI (захват за доги). B будь-якому випадку хапатися за доги противника не дозволяється, не можна хапати руки один одного,

д) Каке (чіпляння). Не можна хапати або чіпляти шию противника, голову, плечі, і т. д.,

е) OSHI (штовхання). Не можна штовхати відкритим долонями, стиснутими кулаками або тілом. B основному це буде розглянуто як HANSOKU.

До заняття:

1. Приходьте в зал за 10-15 хвилин до початку заняття, щоб спокійно переодягнутися. Переодягаючись, налаштовуйтесь на тренування.

2. При вході в зал зніміть взуття.

3. Входячи в зал, робиться уклін (рей), в знак поваги до місця проведення занять і всім присутнім в ньому.

4. Якщо Ви запізнилися на початок заняття, почекайте закінчення ритуалу і, коли почнеться розминка, увійдіть в зал, зробивши уклін. Заняття починайте тільки з дозволу сенсея.

Під час занять:

1. Учні повинні з повагою ставитися до вчителя і своїх товаришів.

2. Всі дії виконуються тільки з дозволу сенсея (семпая).

3. Питання ставляться в кінці тренування. Якщо з якоїсь причини абсолютно необхідно поставити запитання сенсею, робіть це тільки з його дозволу.

4. Початок і закінчення роботи в парах супроводжується поклоном (рей).

5. Під час занять, коли сенсей демонструє техніку (пояснює завдання), необхідно уважно стежити за ним.

6. На заняттях на учнях не повинно бути ніяких прикрас, тренувальна форма повинна бути чистою і акуратною.

7. Якщо Ви отримали травму, відчуваєте нездужання, необхідно негайно повідомити про це сенсея.

У залі не дозволяється:

1. Голосно розмовляти.

2. Жувати.

3. Здійснювати дії, які можуть призвести до травми (штовхатися, бігати без команди).

4. Входити в зал у взутті, верхньому одязі, головному уборі.

Після занять:

1. Залишаючи зал, зробіть уклін (рей).

2. У роздягальні необхідно дотримуватися чистоти, не шуміти і не затримуватися довше необхідного часу.

Осу!

Мета: Відповідно до принципів WKO, що регулює атестації, щоб нагородити тих каратистів, які з принципами бойових мистецтв тренують свій розум і тіло.

Атестація: Під атестацією WKO маються на увазі регульовані просування з I по X дан. Почесні дані з I по V для тих, хто не є членом WKO, але відповідно до історичних вимог карате і не дивлячись на їх вік.

Підвищення: Підвищення в данах проводяться як за результатами іспитів, так і за рекомендаціями. Атестаційні іспити повинні проводитися відповідно до кожного рівня дана. VII дан і вище, а також почесні дани повинні проводитися тільки за рекомендаціями.

* Атестаційні іспити повинні проводитись у зв’язку з повноваженнями екзаменаторів, які відповідають за кожен дан. Екзаменатор повинен мати необхідну кваліфікацію для того, щоб провести іспит і зробити підвищення.

* Повноваження (влада) екзаменаторів, які мають підстави присуджувати дани.

I Дан — Екзаменаційний комітет WKO, регіональні організації, або кожен Бранч-чіф, який має можливість присуджувати підвищення. Екзаменатори повинні бути Бренч-чіфами WKO або регіонального комітету, які мають III дан і вище.

II Дан — Екзаменаційний комітет WKO, регіональні організації, або кожен Бранч-чіф, який має можливість присуджувати підвищення. Екзаменатори повинні бути Бранч-чіфами WKO або регіонального комітету, які мають IV дан і вище.

III Дан — Екзаменаційний комітет WKO, регіональні організації, або кожен Бранч-чіф, який має можливість присуджувати підвищення. Екзаменатори повинні бути Бранч-чіфами WKO або регіонального комітету, які мають V дан і вище.

IV Дан — До складу екзаменаторів має входити більш ніж один Бранч-чіф від WKO з VI-м даном і вище, і більш ніж один член Атестаційного комітету WKO.

V Дан — Атестаційний комітет WKO повинен уповноважувати підвищення та екзаменатори повинні бути члени Атестаційного комітету WKO.

* Кваліфікаційні вимоги для підвищення.

I Дан — Не потрібна спеціальна кваліфікація.

II Дан — Член, якому виповнилося 20 років і більше. Має досвід занять 2-х і більше років, починаючи з I дана.

III Дан — Член, якому виповнилося 25 років і більше. Має досвід занять 3-х і більше років, починаючи з II дана.

IV Дан — Член, якому виповнилося 30 років і більше. Має досвід занять 4-х і більше років, починаючи з III дана.

V Дан — Член, якому виповнилося 35 років і більше. Має досвід занять 5-ти та більше років, починаючи з IV дана.

VI Дан — Член, якому виповнилося 45 років і більше. Має досвід занять 6-ти та більше років, починаючи з V дана.

VII Дан — Член, якому виповнилося 55 років і більше. Має досвід занять 7-ми та більше років, починаючи з VI дана.

VIII Дан — Член, якому виповнилося 65 років і більше. Має досвід занять 8-ми та більше років, починаючи з VII дана.

IX Дан — Член, якому виповнилося 75 років і більше. Має досвід занять 9-ти та більше років, починаючи з VIII дана. Виняток може бути для особи, яка зайняла I-III місця на Чемпіонатах Світу або стала переможцем у своїй ваговій категорії на Кубку Світу. У такому випадку Він або Вона мають право брати участь на атестаційну іспиті з I по V дан без кваліфікації обумовленої в пунктах.

Х Дан — Не може бути присвоєно жодній людині, крім Масутацу Оями — засновнику Кіокушинкай карате.

* Присвоєння поясів і сертифікатів.

Коли кожне підвищення було здійснено відповідно до повноважень, чорний пояс і сертифікат надсилається після сплати екзаменаційних внесків. Подальша процедура буде формальною.

* Перевипуск сертифікатів.

Сертифікат може бути перевипущено тільки якщо це дозволено офісом WKO і спеціальною нормою, яка дозволяє цей перевипуск. І якщо немає протоколу іспиту або інших документів в офісі WKO, в такому випадку пишеться заява в офіс WKO з поясненням причин і з об’єктивними посиланнями в письмовому вигляді. Атестаційний комітет WKO може прийняти рішення ТАК чи НІ.

* Позбавлення данів.

Особа, яка вчинила певні дії, порушуючи закони WKO або після того як вона збезчестила ім’я організації — буде позбавлена данів Правлінням WKO.

* Рекомендовані дани і їх ліцензування.

Рекомендовані підвищення з I по V дан, мають поширюватися на всіх членів WKO, хто не може брати участь в Атестаційних іспитах у зв’язку з травмами чи хворобами.

Рекомендації повинні надсилатися в офіс WKO безпосередньо Бранч-чіфом WKO, потім обговорюються Атестаційним комітетом WKO і затверджуються WKO (Борд) Правлінням.

VI дан і вище WKO вважає вищими даними карате. Для їх підвищення кандидати повинні захищати свій безпосередній внесок у розвиток організації настільки ж добре, як і свій творчий хист і характер каратиста.

Рекомендація повинна надсилатися на офіс WKO і розглядатися Атестаційної комітетом WKO і буде присвоєна на Чемпіонаті Світу — 1 раз в чотири роки.

* Почесні дани і їх ліцензування.

Почесні дани не для членів WKO — для тих, хто зробив внесок в розвиток Шинкіокушинкай карате як на регіональному, національному, так і на світовому рівні. Внесення вкладу означає тривала підтримка організації з фінансової точки зору, соціальної або культурної, і це повинно бути результатом істотного розвитку в потрібний час. Рекомендація повинна надсилатися Бранч-чіфом в офіс WKO. Атестаційний комітет WKO розглядає рекомендацію і приймає рішення.

Примітка: Якщо японська транскрипція терміна відрізняється від англійської, вона вказана в дужках.

Сосай — засновник стилю — Масутацу Ояма.

Канчо (Канте) — директор організації.

Шихан (Сіхан) — майстер з 5-го дана.

Сенсей — вчитель, наставник (3-ій, 4-ий дан).

Семпай — старший учень.

Кохай — молодший учень.

Доджо (Додзьо) — зал (місце проходження Шляху).

Дан — майстерна ступінь.

Кю — учнівський ступінь.

Доги — одяг для тренувань.

Кіхон — тренування техніки без партнера.

Ренраку — комбінації.

Ката — форма, комплекс.

Куміте — спаринг.

Санбон куміте — умовний навчальний спаринг на 3 кроки.

Якусоку куміте — умовний навчальний спаринг на 1 крок.

Джію куміте (Дзію куміте) — вільний спаринг.

Тамешиварі (тамесіварі) — розбивання твердих предметів.

Бункай — роз’яснення.

Ібукі — силове дихання.

Ногаре — м’яке дихання.

Осу (Ос) — традиційна форма вітання, вираження розуміння, згоди та впевненості.

Сейдза — опуститися на коліна.

Мокусо — закрити очі.

Мокусо яме — відкрити очі.

Рей — поклін.

Йоі — приготуватися.

Хаджіме (Хадзіме) — почати.

Яме — закінчити.

Маватте — повернутися.

Хантай — протилежність, зміна позицій.

Наоре — повернутися у вихідне положення.

Ясуме — розслабитися.

Ічі (ити) — 1

Ні — 2

Сан — 3

Ши (ен) (сі) — 4

Го — 5

Року — 6

Шічі (Сіті) — 7

Хачі (Хаті) — 8

Ку — 9

Джу (Дзю) — 10

Хайсоку-Дачі (даті) — ступні разом.

Мусубі-Дачі (даті) — п’яти разом носки нарізно.

Хейко-Дачі (даті) — ступні паралельно на ширині ступні.

Фудо-Дачі (даті) — п’яти на ширині плечей, носки розгорнуті.

Учіхачіджі-Дачі (Утіхатідзі-даті) — п’яти на ширині плечей, носки розгорнуті всередину.

Дзенкуцу-Дачі (даті) — стійка з передньою схиленою ногою.

Кокуцу-Дачі (даті) — стійка з задньою схиленою ногою.

Санчін-Дачі (Сантін-даті) — стійка «пісочного годинника».

Кіба-Дачі (даті) — стійка вершника.

Неко Аши-Дачі (Некоасі даті) — стійка «кота».

Цуру Аши-Дачі (Цуруасі даті) — стійка «чаплі».

Каке Аши-Дачі (Какеасі даті) — «скручена» стійка, з заступом ноги ззаду.

Джію-Камаете-Дачі / Куміте-Но-Камае (Дзію Камаете даті) — бойова стійка.

Джодан (Дзьозан) — верхній (голова, шия).

Чудан (Тюдан) — середній (корпус).

Гедан — нижній (нижче пояса).

Оі — однойменний.

Гяку — різнойменний.

Хідарі — лівий.

Мігі — правий.

Аго — вгору.

Мае — вперед.

Еко — в сторону.

Ушіро (Усіро) — назад.

Маваші (Мавасі) — круговий.

Ороші (Оросі) — вниз.

Руки:

Сейкен — кулак (передня сторона).

Уракен — перевернутий кулак (тильна сторона).

Теццуй — «кулак молот».

Шуто (сюто) — «рука ніж» (зовнішнє ребро долоні)

Хайто — внутрішнє ребро долоні.

Шотей (Сьотей) — «п’ята» долоні.

Кокен — зап’ястя.

Нукіте — «рука спис» (долоня з випрямленими чотирма «ехон» пальцями).

Хіджі (Хідзі) — лікоть.

Ноги:

Чусоку (Тюсоку) — подушечки пальців стопи.

Сокуто — «нога ніж» (зовнішнє ребро стопи).

Тайсоку — внутрішня виїмка стопи.

Хайсоку — підйом стопи.

Хідза — коліно.

Аші (Асі) — стопа.

Какато — п’ята.

Суне — гомілка.

Для відштовхування кулаком:

Сейкен-Цукі — удар кулаком.

Тате-Цукі — удар кулаком розташованим вертикально.

Мороте-Цукі — удар двома руками.

Джун-Цукі (Дзюн-Цукі) — удар в сторону.

Січні удари:

Сейкен-Аго-Учі (Уті) — прямий удар кулаком в підборіддя.

Теццуй-Комі-Камі-Учі (Уті) — удар «молотом» збоку, зовні по голові в скроню.

Теццуй-Ороші-Гаммен-Учі (Теццуй-Оросі-Гаммен-Уті) — удар «молотом» зверху по голові.

Теццуй-Хідзо-Учі (Уті) — удар «молотом» збоку зовні по ребрах.

Уракен-Шомен-Гаммен-Учі (Уракен Семмен Гаммен Уті) — удар перевернутим кулаком вперед в обличчя.

Уракен-Саю-Учі (Уті) — удар перевернутим кулаком в бік зверху в обличчя.

Уракен-Хідзо-Учі (Уті) — удар перевернутим кулаком в бік збоку по ребрах.

Уракен-Маваші-Учі (Уракен Мавасі Уті) — круговий удар перевернутим кулаком в голову.

Шуто-Гаммен-Учі (Сюто Гаммен Уті) — удар ребром долоні збоку по голові, по шиї.

Шуто-Сакоцу-Учі (Сюто Сакоцу Уті) — удар ребром долоні зверху по ключиці.

Шуто-Сакоцу-Учікомі (Сюто Сакоцу Утікомі) — прямий (ріжучий) удар ребром долоні по ключиці.

Шуто-Хідзо-Учі (Сюто Хідзо Уті) — удар ребром долоні збоку зовні по ребрах.

Шуто-Учі-Учі (Сюто Уті Уті) — удар ребром долоні з розмаху в сторону по голові (шиї).

Хідза-Гері — удар коліном.

Кін-Гері — удар підйомом стопи в пах.

Мае-Гері — прямий удар вперед в корпус або голову (подушечками пальців).

Мае-Кеаге — маховий удар вперед і вгору.

Учімаваші (Утімавасі) — маховий круговий удар зовнішньою частиною стопи зсередини.

Сотомаваші (Сотомавасі) — маховий круговий удар стопою зовні всередину.

Маваші-Гері (Мавасі-Гері) — круговий удар.

Еко-Кеаге — маховий удар в сторону зовнішнім ребром стопи.

Еко-Гері — удар ребром стопи в сторону.

Кансецу-Гері — удар ребром стопи в колінний суглоб.

Ушіро-Гері (Усіро Гері) — удар п’ятою назад.

Ушіро-Маваші-Гері (Усіро Мавасі Гері) — зворотний круговий удар з «вертушкою».

Сейкен джодан-уке (Сейкен дзедан уке) — верхній блок передпліччям (кулак стиснутий).

Чудан-Сото-Уке (Тюдан Сото Уке) — блок зовні всередину передпліччям на середньому рівні.

Чудан-Учі-Уке (Тюдан Уті Уке) — блок зсередини назовні передпліччям на середньому рівні.

Гедан-Барай — нижній блок передпліччям вперед.

Учі-Уке-Гедан-Барай (Уті Уке Гедан Барай) — подвійний блок передпліччям на середньому і нижньому рівні.

Мороте-Уке — блок в положенні Учи-уке, посилений другою рукою.

Мае-Маваші-Уке (Мае Мавасі Уке) — передній круговий блок.

Шуто-Маваші-Уке (Сюто Мавасі Уке) — круговий блок в позиції Шуто.

Шотей-Уке (Сотей Уке) — блок п’ятою долоні.

Кокен-Уке — блок зап’ястям.

Хіджі-Уке (Хідзі Уке) — блок ліктем всередину.

Осай-Уке — накладка долонею.

Суне-Уке — блок гомілкою

Хіджі-Уке — блок коліном.

Шомен (Сомен) – вперед

Сагарі (Ушіро) (Усіро) — назад.

Оі-Аші (Оі Асі) — рух, вперед не змінюючи стійки.

Окурі-Аші (Окурі Асі) — рух з кроком вперед змінюючи стійку.

Коса — розніжка.

Фумі-Аші (Фумі Асі) — рух з під кроком вперед.

Мае Коса — рух вперед через Каке Аші (заступ ступні спереду).

Ушіро Коса (Усіро Коса) — рух вперед через Каке Аши (заступ ступні ззаду).

Матеріал взято з http://www.superkarate.ru

Білий пояс (чистота і незнання)

Білий пояс — рівень чистоти та потенціалу. Білий колір, так само як і чорний, зустрічаються рідко, якщо взагалі коли-небудь зустрічаються в чистому вигляді в природі. Він відбиває всі світлові хвилі, нічого не поглинаючи, тому що він вже містить всі кольори сектора. Таким чином, в карате білий пояс символізує потенціал учня в досягненні будь-яких ступенів. Якщо цей потенціал є — тренування виявить його, адже все, про що учень мріє, на що сподівається, вже заховано всередині нього. Це дорогоцінний камінь, покритий шаром бруду, який потрібно тільки відколоти різцем рішучості та віри.

Новий учень на рівні білого поясу чистий, тому що ще нічого не знає про вимоги мистецтва та абсолютно не має досвіду. Його серце повне надії. З цієї надії виходить паросток першого бажання тренуватися і вчитися. Головне — слухати інструктора і вчитися діяти відповідно до його вказівок.

Після першого тренування назавжди йде чистота білого пояса. Він вбирає піт і частинки пилу, втрачає первісний чистий колір. Тому дороги назад немає. Починається шлях, вперед через весь спектр кольорів. Потрібно поставити собі цілі в тренуванні і йти до них невтомно. Так само, як і чорний, білий пояс — найважливіший в житті каратека. Нова техніка, правила і вимоги доджо можуть багато чого змінити в учні: він може назавжди змінити своє життя, а наскільки, залежить тільки від нього самого. Не потрібно поспішати, якщо щось не буде виходити, але якщо учень буде проявляти наполегливість, кожен буде радий допомогти йому. Негласне правило доджо: людина пізнається по його бажанню зробити зусилля. Не потрібно соромитися білого пояса. Потрібно носити його з гордістю. Навіть учитель починав колись з нього. Головне намагатися з усіх сил.

Помаранчевий пояс — 10 кю, 9 кю (початок великого шляху)

Помаранчевий пояс — рівень стабільності. Він відповідає масі або якості перешкод. Цей колір Мооладхара Чакра, поперекового спинного центру, елементом якого є Земля, найбільший з усіх елементів. Після декількох місяців серйозних занять пояс нового учня стає брудним, тобто вже темнішим.

Елемент Землі на цьому рівні тренувань означає — стабільність. У міру наближення іспиту на помаранчевий пояс головна увага має бути зосереджена на розумінні фізичних основ. Це розуміння приходить через тренування концентрації в стійках стабільності (Дзенкуцу дачі, Санчін дачі, Кіба дачі) і через контроль тіла, спрямований на чіткість виконання рухів. З досягненням стабільності приходить елементарне розуміння динамічного балансу. Контроль балансу в карате буде повним тоді, коли учень навчиться відчувати свій центр ваги. Це основне в бойовому мистецтві. Правильна стійка дозволить чітко бачити супротивника і так зосередитися на його намірах, що вони стануть зрозумілими, як власні. Володар білого пояса, який претендує на помаранчевий, повинен ретельно вивчити етикет і процедури доджо, на яких засновані тренування і життя каратека. Він повинен усвідомити карате в більшому обсязі, і його карате показує це. Відбувається усвідомлення твердої м’язової тканини та кісток тіла, тренування концентрується на цих моментах. Тільки таким чином можна закласти основу для «сильної й прямої стежки».

На час іспиту на помаранчевий пояс вже формуються основні характеристики хорошого фізичного стану. Учень приймає новий стиль життя: з’являються нові амбіції, виникають почуття подяки, наполегливість в досягненні поставлених цілей, нові життєві сили. У нього входить у звичку відвідування занять, пересилюючи втому і небажання. Володар помаранчевого пояса повинен розуміти значення тренувань і зберегти мрію про велике майбутнє.

Блакитний пояс — 8 кю, 7 кю (колір води або неба при сході сонця)

Блакитний пояс — рівень мінливості, здатності до пристосування. Цей колір — символ Води, він нагадує каратека про мінливість Води. Тренування на блакитний пояс розвиває основну здатність адаптуватися і гнучко реагувати, так само як вода приймає форму посудини, в якій вона знаходиться. Ця здатність до пристосування зростає через куміте: спочатку заздалегідь підготовленого, а потім вільного поєдинку. «Блакитний пояс» концентрується на майстерності рук в поєднанні з правильною позицією, розвиваючи почуття правильного удару. Таке тренування розвине сильне тіло, особливо тулуб і руки. Крім того, можна займатися будь-якими видами загальнофізичної підготовки, але особлива увага повинна приділятися відтисканням на кулаках і кінчиків пальців. Водночас на тренуваннях вводиться все більше стійок, технічних дій руками та ногами.

Найсильнішим моментом володаря блакитного пояса повинна стати гнучкість (фізична і розумова), тому він старанно займається вправами на розтяжку. Він також вчиться пристосовуватися, долати слабкість, тренуючи гнучкість розуму. Ця гнучкість дозволяє рухатися вперед, до вимог наступного рівня. Вона об’єднується з фізичною підготовкою і знаннями рівня помаранчевого поясу, і, своєю чергою, дозволяє бачити весь потенціал як частину єдиного цілого.

Тренування, що передують здачі на блакитний пояс, інтенсивні. Учень починає дійсно відчувати позитивний вплив карате на здоров’я, завдяки поліпшенню циркуляції крові та тонусу м’язів, поліпшення роботи серцево-судинної системи, зниження жирових відкладень, збільшення загальної сили тіла і загального відчуття хорошого самопочуття. Він стає більш впевненим, прагне подолати невігластво (він повинен і далі вивчати карате, термінологію, етикет і т.д.) і гордість (знаючи свою обмеженість, зрозуміти, що ще дуже багато чому треба вчитися).

Блакитний пояс — це стадія об’єднання даних помаранчевого поясу і вивчення, прийняття вимог жовтого поясу. «Вода в процесі своєї діяльності практично не терпить змін. Тихе, заспокійливе дзюрчання струмочка або сила величезного водоспаду, або лютість хвилі припливу, елемент скрізь один і той же — вода. У житті точно так само: каратека повинен вчитися пристосовуватися, виконуючи всі дії з одним і тим же спокійним духом. При спокої та під час відпочинку, або серед бурхливої битви, дух і розум дійсного каратека залишаються непохитними».

Жовтий пояс — 6 кю, 5 кю (схід сонця)

Жовтий пояс — рівень твердження. Він відповідає третьому хребетному центру, Маніпура Чакра, елементом якого є Вогонь. До жовтого поясу учень концентрувався на чисто фізичній майстерності — балансі, стійкості, координації очей і рук, і загальній технічній здатності. Жовтий пояс вимагає від нього серйозного обдумування не тільки фізичної підготовки, динамічного балансу і координації, а й психологічних аспектів тренування — сприйняття, усвідомлення, затвердження та інших проявів сили волі. Елемент Вогню оживляє нас і змушує усвідомити фізичну силу волі в карате. Учень з жовтим поясом приймає свій інтелект і свідомість при координації базових фізичних понять карате з його власним розумовим потенціалом. Він стає більш впевненим у своїх здібностях росту і більш рішучим у своїх діях. Він удосконалює своє знання карате і вчиться виконувати всі рухи чітко і правильно. Це життєво важливо, тому що якщо не звертати увагу на технічну точність, просування учня до вищих ступенів стане виключно важким.

Спроба координувати тіло і розум з метою технічної досконалості вперше здійснюється через тренування, націлене на збільшення швидкості в техніці без втрати форми. Зрозуміти, як застосувати силу через техніку, подвійний прогрес. Перший крок — тренування правильної базової техніки і її впровадження у фізичну і розумову системи. Зрозумівши це, жовтий пояс рухається далі, до другого етапу, об’єднуючи правильну техніку зі швидкістю.

Тренування на важких мішках, макиваре або енергійне куміте (спаринг) необхідні головним чином для підготовки тіла, для подолання значних зусиль, об’єднаних зі швидкістю. Мозолясті кулаки або сильне захоплення не виправдовують цілі, якщо боєць не опанував координацією правильної техніки та швидкості. Дріб’язкові психологічні недоліки, такі, як мстивість, песимізм, перебільшення і нещирість, повинні бути зустрінуті з повною серйозністю, і потрібно докласти всіх зусиль, щоб контролювати їх. Відводячи важливу роль розуму в карате, жовтий пояс не забуває про те, що тіло повинне бути сильним, в хорошому стані. Каратека повинен тренуватися з ентузіазмом, бо він розуміє, що саме через фізичне тренування розвивається розум. Як стверджував Сосай Ояма «піддавати себе енергійним тренуванням потрібно більше заради того, щоб викувати в собі твердий дух, який зможе перемогти власні егоїстичні інтереси, ніж заради розвитку сильного тіла». «Жовтий пояс» повинен зрозуміти, що саме розум володіє тілом. Страхи долаються якщо їм впевнено протистояти. Сосай Ояма говорив про мистецтво контролю плоті розумом. Він сам був свідком того, як священник дзен засунув руку в казанок з киплячою водою, не завдавши собі ніякої шкоди. Священник нагадав молодому Оямі: «Ти можеш зробити все, якщо тільки будеш діяти впевнено». «Сутність карате полягає у тренуванні розуму через тіло. Ось чому карате, здатне надати таку силу, не повинно бути використано неправильно або спотворено. Мистецтво карате прагне до чогось глибшого, ніж просто культ фізичної сили» (Масутацу Ояма).

Сосай Ояма постійно підкреслював на тренуваннях, що потрібно сфокусувати концентрацію в єдиній точці нижньої частини живота, розташованій в області під пупком — танден. Це сховище творчої психічної енергії та фізичний центр балансу. Виробництво енергії в цьому центрі, на противагу енергії рук і плеча, можна порівняти з пострілом з зарядженої рушниці. Ви берете кулю в руку, і кидаєте її якомога сильніше, але вам все одно не вдається надати таку ж силу удару, як при пострілі з рушниці. Таким чином, руйнівна сила кулі властива не самій кулі; вона більш залежить від пороху і калібру рушниці. Те ж можна сказати й про силу удару; практично вона залежить не від руки, а від енергії, яка виробляється в тілі. Звичайно, сила в руці особливо захват, має велике значення, даючи можливість висловити цю енергію. М’яка гумова куля, випущена з рушниці, володіє куди меншою руйнівною силою, ніж свинцева. Слабка рука не може підтримати енергію, правильно вироблену танден.

Жовтий пояс — це останній рівень у ряді рівнів для початківців. Тут каратека починає відчувати, що може безпосередньо контролювати своє життя і свою зброю.

Зелений пояс — 4 кю, 3 кю (розквітла квітка)

Зелений пояс — рівень емоцій і чутливості. Після періоду закріплення знань і навчання нових, володар жовтого поясу готується до іспиту на 4 кю. Зелений колір можна отримати, змішавши жовтий і синій. Рівень зеленого поясу — це точка відліку, перший рівень старших поясів, відповідний Анахата Чакра, який розташований біля серця й елементом якого є повітря. До теперішнього моменту каратека був досить обмежений в досвіді й виразі. Тепер він більшою мірою усвідомлює свій розум і важливість доброзичливості та співчуття.

Майбутній володар зеленого поясу вчиться приймати інших такими, якими вони є, розуміючи, що очима не можна побачити все, що є в основі всіх речей. Він, таким чином, стає більш уважним до інших, і його особистість при цьому стає більш стабілізованою. «Зелений пояс» розуміє, що сила без мудрості та співчуття стає руйнівною, небезпечною і жорстокою. Сосай говорив: «Сила без справедливості — це насильство, справедливість без сили — безпорадність».

Учень на цьому рівні дізнається дійсний сенс того, що значить любити інших. Він не повинен бути байдужим до долі та положення інших людей. «Чемність повинна виявлятися в усіх наших діях і словах, а також аспектах нашого щоденного життя. Але під чемністю я не маю на увазі холодну формальність. У самому істинному розумінні чемність — це самовіддана турбота про добробут, фізичний і розумовий спокій іншої людини» (Мас Ояма).

В доджо «зелений пояс» особливо концентрується на правильних методах дихання і на досконалості стилю та техніки, закріплюючи вимоги помаранчевого, блакитного і жовтого поясів. Необхідно досягти чудового виконання всіх основних технік, основних рухів, необхідних ката, перш ніж складати іспит на зелений пояс. Майбутній «зелений пояс» вчиться комбінувати свою техніку, швидкість і силу, які розвиваються в ході старанних тренувань, але працює і над силовим аспектом карате. Кіокушин — це силове карате. «Зелений пояс» повинен вміти демонструвати свою силу.

Тонші області цього рівня — сприйнятливість і почуття часу — також глибоко вивчаються. Потрібно вчитися відчувати наміри та баланс опонента і так розраховувати час та використовувати техніку, щоб справити максимальне враження.

Учень вивчає найбільш передові поняття і методи, відбирає те, що йому більше подобається, і починає застосовувати це у своєму власному карате. Техніка виконується природно, без обдумування; у «зеленого пояса» з’являються проблиски розумового стану, відомого під назвою «заншін», коли тіло діє ідеально без усвідомлених зусиль.

Тренування стають серйознішими, ніж будь-коли. «Зелений пояс» прагне розвинути зріле і безстрашне відношення до спарингу, вводячи противника в оману своїм спокоєм і невибагливим підходом до самозахисту і щоденного життя. Це перший крок в пізнанні позитивного обману, або мистецтва приховувати емоції та здатності там, де це потрібно. Така здатність — важлива зброя в арсеналі кожного воїна, в карате і в житті взагалі.

Зелений пояс — це рівень зрілості, мудрості та любові. Цього найлегше досягти, якщо відкинути бажання бездіяльно спостерігати за життям і занадто багато філософствувати; за цим не видно простої правди, яка лежить в самому серці. Через об’єднання фізичної та розумової сили, розвиненою за допомогою тренувань, і розуміння, світогляд володаря зеленого пояса стає збалансованим і гармонійним. Для нього дуже важливо приборкувати почуття, які не личать зрілому Каратека. Бойовий шлях — це боротьба в серці. Все починається з самоконтролю.

Рівень «зеленого поясу», першого зі старших ступенів, дозволяє оцінити серйозну роль, яку і в карате, і в житті грає розум взагалі.

Коричневий пояс — 2 кю, 1 кю (зрілість)

Коричневий пояс — практичний і творчий рівень. Коричневий пояс — дуже важливий рівень, і тому до тренувань потрібно підходити серйозно і зріло. До цього часу учень повинен бути дуже сильним і дуже спокійним при виконанні техніки, намагаючись досягти при цьому вищих рівнів майстерності. У спарингу необхідно високорозвинене вміння контролювати супротивника завдяки почуттю часу, відстані та через сприйнятливість. Готуючись до рівня чорного пояса, володар коричневого починає брати на себе більше обов’язків в доджо. Він може ясно і точно висловити різні фізичні та психологічні поняття, духовний потенціал карате-до. Це крок вперед в розумових процесах. І навіть ті учні, які раніше здавалися посередніми, досягнувши цього рівня, стають іншими.

Творчість стає більш продуктивною, виражаючись в тому, що володар коричневого пояса легко розвиває свої власні технічні можливості, спираючись на психофізичні основи карате. Перебуваючи в пошуку, він виявляє, що створення власного ката та експерименти з рухами стандартного ката, які він вивчає з особливою увагою, стають його власними. Він, можливо, проведе багато років, відточуючи їх, розуміючи, яку величезну користь він отримує від такого тренування.

Молодші учні повинні відчувати, що можуть довіряти «коричневому поясу», а він повинен поважати таку довіру і бути чесним, цілісним і відданим. До цього рівня учень повинен навчитися контролювати негативні прояви розуму, які прагнуть проникнути в особистість, якщо людина не контролює себе, — це злість, жалість до себе, ревнощі (негативні риси рівня помаранчевого поясу); гордість, занепад духу, нещирість (негативні риси рівня жовтого поясу); скупість, обман, зрада, упередження (негативні риси рівня зеленого поясу). Потрібно постійно дивитися на себе з боку, просто щоб переконатися, що ви контролюєте свій розум, а не навпаки.

Важливо знати власні сили та розуміти слабкості інших. Одним з найбільш прагматичних способів проведення об’єктивного порівняння з іншими задля вдосконалення власної техніки є участь в турнірах. Турнір дозволяє зрозуміти, чи були тренування ефективними.

Володар коричневого поясу відкриває розум для всіх можливостей і вчиться поважати силу волі в усіх людях, цілісність і чесність у всіх праведних починаннях. «Коричневий пояс» знає можливості своєї зброї та поважає потенціал своїх ворогів, фізичний і розумовий. Він розуміє, що його слова, відносини та вчинки показують доджо, обраний шлях і настанови інструктора. Тому «коричневий пояс» усвідомлює покладену на нього відповідальність і обмірковує кожне слово і вчинок. Більш ніж будь-коли він усвідомлює важливість і силу відносин між учнем і вчителем, отримуючи можливість стати в майбутньому хорошим «чорним поясом». Цілісність Кіокушин карате зберігається тільки через людей, яких називають юданша.

Коричневий колір — це інтенсивна суміш трьох первинних квітів: дві п’ятих помаранчевого, або фізичного, дві п’ятих жовтого, або інтелектуального, одна п’ята синього, або духовного. Коричневий пояс повинен ближче підійти до прекрасного балансу тіла, розуму і душі. Це дуже відповідальний крок: можна піти вперед, але є ризик з такою ж легкістю повернутися назад.

Занадто часто на рівні коричневого пояса каратека стає самовдоволеним, задоволеним тим, що знаходиться на вершині молодших ступенів. Така людина не готова прийняти виклик юданша, можливо, розуміючи якимось чином, що зміни в його позиції будуть означати, що він ніколи більше не буде таким, як раніше. Виправдань буває багато, але справжніх, вагомих причин зазвичай мало. «Вивчення бойового мистецтва — це як підйом на скелю (підйом по біжучій вниз доріжці), зупинився — і тебе знесло» (А. Гончаренко).

Чорний пояс (мудрість)

Чорний пояс — це мета багатьох каратека. Його вимоги дуже високі. І багато тих, хто прагнули до нього, на якомусь етапі смиренно задовольнилися нижчим рівнем майстерності та розуміння, не бажаючи зустрітися віч-на-віч з високими вимогами, що пред’являються до юданша.

Крок від коричневого поясу до чорного — найважливіший в житті каратека. До цього різні вимоги, що пред’являються до власників кольорових поясів, включаючи й коричневий, все ще стосувалися учня. Починаючи з 1-го дану і далі, ці вимоги повинні стати другою природою. Практика в техніці тепер повинна бути спрямована на хороший настрій. Пошук в техніках і відносинах майстрів минулого і сьогодення допомагає молодшим «чорним поясам» вдосконалювати себе. І все ж досягнення 1-го дана — це лише новий початок, а не кінець шляху, і тому тут немає місця для задоволення гордості та егоїзму. Як нерозумно думати, що ти досяг всього.

Якщо юданша продовжує невтомно тренуватися навіть в зрілі роки життя, то так само, як білий пояс поступово стає чорним, його чорний пояс повільно стирається, стає потертим по краях і в результаті — знову білим. Таким чином, коло неминуче замикається, і майстер знову стає учнем. Весь цей процес може потім бути повторений, але у сферах, які лежать за межами простої техніки, за межами гри розуму, за межами розуміння середньої людини. «У бойових мистецтвах самоаналіз породжує мудрість. Завжди ставтеся до спостереження за своїми діями як до можливості вдосконалюватися »(Мас Ояма).

Мистецтво чесного самоаналізу — це нова зброя початківця «чорного пояса». Він звертає увагу на тенденції у своїх думках. Потрібно аналізувати свій розум, щоб побачити, чи думаєте ви як «чорний пояс». Особливо необхідно стежити за тим, які найчастіше приходять думки. Якщо вони не сумісні зі свідомістю «чорного пояса», їх слід змінити. Потрібно працювати над своїми негативними рисами, протягом дня носити в розумі образ того, кого поважаєш і ким захоплюєшся, зберігати цей образ у своєму серці. Це може бути хто завгодно: Христос для християнина, Будда — для буддиста. Це може бути великий воїн минулого, індійський Аруна або японський Мусасі, або наш Сосай Мас Ояма. Коли доводиться приймати рішення, слід запитати себе, як би вчинила на моєму місці ця людина. Якби справжній майстер карате прийняв те чи інше рішення в житті.

Тренування в самоаналізі чітко розкриває багато слабкостей людини. Потрібно проаналізувати, чому противник набрав очки, а потім зробити зусилля, щоб усунути слабкість свого захисту. Точно так само, якщо не вдається набрати очко за певну техніку, слід проаналізувати чому, і бути готовим не дати цьому статися наступного разу. Період медитації, який слідує за тренуванням, прекрасний час, щоб обміркувати свої дії. Нічого не можна заховати від дзеркала самоаналізу. Це дуже строгий урок, спрямований на руйнування свого егоїстичного «Я».

Отже, щоб дізнатися, наскільки та чи інша людина досягла успіху в карате, необхідно проаналізувати й оцінити його стан чесно, хоча б за одне тренування. Більше ніхто не несе відповідальність за якість його тренувань. Він сам відповідає за себе. Будучи «Чорним поясом», він завжди повинен пам’ятати про свої недоліки. Він ще не майстер, але якщо він докладе зусиль, то одного разу досягне цього рівня. Яка різниця між новачком і майстром? Майстер — це новачок, який завжди прагне до досконалості. Постійні зусилля приносять дивовижні нагороди. Потрібно вірити у свій потенціал, але бути чесним із собою відносно того, на якому етапі ви зараз перебуваєте.

Зрештою руйнування, а не розвиток неконтрольованого «Я» — сенс тренувань карате. Каратека — скромний і вдумливий, а не егоїстичний і гордий. На тренуванні він завжди спокійний і пильний. Він завжди жваво ставиться до того, що відбувається в його організації, з ним і у всьому доджо. Каратека розвиває в собі дух, який не дозволяє йому бути захопленим зненацька. Він завжди відчуває і розуміє небезпеку, яку несуть часом навіть незначні речі або явища. Тому він живе так, що йому нічого не загрожує.

Каратека вчиться бачити, що невіддільна внутрішня природа всіх речей — добро. Взявши у свої союзники чесноту, можна нічого не боятися. Потрібно вчитися любити всіх, як рівних, бачити добро і серце кожного, знаходити причини, щоб нікого не боятися. «Кінцева мета мистецтва карате — не перемога чи поразка, а досконалість характеру» (Гітін Фунакосі).